ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування
препарату:
ОКСИТОЦИН
(OXYTOCINUM)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Окситоцин;
циклічний дисульфат аміду L-цистеїніл-L-титрозил-L-ізолейцил-L-глутамініл-L-аспаргініл-L-цистеїніл-L-пропіл-L-лейцил-гліцину;
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина;
склад: в 1 мл містить 5 МО окситоцину;
допоміжні речовини: хлорбутанолгідрат, вода для інекцій. 1 М розчину
кислоти уксусної дл визначення pH.
Форма випуску. Розчин для інєкцій.
Фармакотерапевтична группа. Гіпофізарні гомони для системного застосування. Код
АТС Н 01 В В02.
Фармакологічні властивості. Окситоцин – синтетичний пептидний гормон задньої
долі гіпофізу – стимулює скорочення гладких мязів матки і міоепітеліальних
клітин молочної залози.
Під впливом окситоцину збільшується проникність мембран для іонів
калію, знижується їх потенціал і підвищується збудливість. Зі зменшенням
мембранного потенціалу збільшується частота, інтенсивність і тривалість
скорочень.
Окситоцин стимулює секрецію молока, посилюючи вироблення лактогенного
гормону передньої долі гіпофізу (пролактину).
Окситоцин має слабкий антидіуретичний ефект і в терапевтичних дозах
істотно не впливає на артеріальний тиск.
Фармакокінетика. Період напівелімінації (Т1/2) окситоцину в
плазмі становить 1 або 6 хв. Цей час зменшується у пізні терміни вагітності і в
період лактації. При внутрішньовенному введені окситоцину реакція матки настає
негайно і триває близько 1 год. При внутрішньом’язовому введенні ефект
являється через 3 або 7 хв. і триває 1 або 3 год.
Окситоцин виділяється із організму печінкою і нирками, частково – в
незміненому вигляді, в основному із сечею.
Показання для застосування. Для збудження і стимуляції пологів, індукції аборту
за медичними показаннями, прискорення післяпологової інволюції матки та
припинення післяпологових кровотеч, для посилення скоротливої функції матки при
кесарквому розтині (після видалення посліду), для посилення лактації в
післяпологовому періоді.
Спосіб застосування та дози. Аби викликати пологи окситоцин звичайно
вводять внутрішньовенно крапельно. Використовуючи інфузійний насос, для
забеспечення точної швидкості введення.
Крапельне введення окситоцину при пологах здійснюється так:
готують розчин препарату, розводячи вміст однієї ампули (5 МО
окситоцину) в 500 мл стерильного 5 % розчину глюкози або 0,9 % розчину натрію
хлориду;
інфузію починають зі швидкістю 8 або 10 крапель на хвилину, потім
швидкість інфузії поступово збільшують, залежно від характеру плогової
діяльності, кожні 5 або 10 хвилин на 5 крапель, але не більше 40 крапель на
хвилину.
Для профілактики й лікування гіпотетичних маточних кровотеч окситоцин
вводять внутрішньовенно, внутрішньом’язово або в шийку матки в дозі до 1 мл (5
МО).
У деяких випадках після пологів при перерозтягненні матки окситоцин
вводять у шийку матки (3 МО), а при кесаревому розтині після видалення посліду
– внутрішньовенно або в стінку мати 5 МО.
Для посилення лактації окситоцин вводять внутрішньом’язово по 1 або 2,5
МО за 30 40 хвилин до годування дитини протягом 3 або 5 днів.
Побічна дія. Можлива затримка сечі і підвищення артеріального
тиску, а також занадто стрімки пологи, що може розводити до гострої гіпоксії
плода, передчасного відшарування плаценти, розриву матки. При появі ознак
ускладнень слід припинити введення препарату.
Протипоказання. Невідповідність розмірів плода і таза; поперечні й
косі положення плода; загроза розриву матки; післяопераційні рубці нав сітці
матки; ознаки, які вказують на внутрішньоутробну гіпоксію плода і передчапсне
відшарування плаценти; передлежання плаценти.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При паралельному призначенні окситоцину й
циклопропану можливі гіпотензія і синусова брадикардія з порушеннями
атріовентрикулярного ритму.
Перед застосуванням окситоцину не слід використовувати з профілактичною
метою вазоконстриктори (у комбінації із засобами для місцевої анестезії) – це
може призвести до тяжкої гіпертензії.
Передозування. При передозуванні окситоцину може спостерігатися
гіперактивність матки. Внаслідок цього виникають гіпертонічні й тетанічні
скорочення матки, що в свою чергу призводить до розриву матки, піхви, шийки
матки, післяпологової кровотечі, різноманітних змін з боку серцевої діяльнлості
пода, гіпоксії і смерті плода. У випадках тривалого інфузійноговведення великих
доз окситоцину (40 або 50 мл/хв) можуть зявитися симптоми, повязані з
антидіуретичною дією окситоцину.
При передозуванні варто вжити таких заходів: негайно припинити введення
оксиоцину, забеспечити діурез, вводити симптоматичні препарати й гіпертонічні
сольові розчини.
Особливості застосування. Одночансо з окситоцином не можна призначати інші
препарати
з подібним механізмом дії.
При застосуванні окситоцину необхідно контролювати скоротливу
активність матки, стан плода, артеріальний тиск і загальний стан пацієнтки.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С, у
недоступному для дітей місці. Не заморожувати.
Термін придатності – 4 роки.
