І Н С Т Р У К Ц I Я
для медичного
застосування препарату
ІБУПРОФЕН
(Ibuprofenum)
Загальна характеристика:
мiжнародна та хiмiчна назва: ібупрофен, 1-2-(4-ізобутилфеніл) -
пропіонова кислота;
основнi фiзико-хiмiчнi властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору,
з двоопуклою поверхнею;
склад: 1 таблетка мiстить ібупрофену - 0,2 г;
допомiжнi речовини: крохмаль картопляний, магнію
стеарат або кальцію стеарат, полівінілпіролідон, метилцелюлоза водорозчинна,
твін -80, титану діоксид, емульсія КЕ 10-16.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні
засоби. Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен. Код АТС М01А Е01.
Фармакологiчнi властивостi.
Фармакодинаміка.
Ібупрофен - нестероїдний протизапальний засіб,
похідна пропіонової кислоти. Має виражені аналгетичні, жарознижувальні та
протизапальні властивості. Дія препарату грунтується на пригніченні синтезу
простагландинів. Крім того, ібупрофен гальмує викликану АДФ і колагеном
агрегацію тромбоцитів.
Препарат більш ефективний на початкових стадіях
запального процесу без різких змін з боку суглобів. За протизапальною
активністю поступається індометацину, вольтарену. Проте слід враховувати
притаманну препарату індивідуальну вибірковість ефекту, добру переносимість,
відсутність подразнення з боку шлунково-кишкового тракту під час тривалого,
багаторазового застосування.
Фармакокiнетика.
Швидко і добре всмоктується у шлунково-кишковому
тракті. При прийомі 0,2 г ібупрофену натщесерце внутрішньо, максимальна
концентрація у крові досягається протягом 30 - 45 хвилин. Така ж доза, прийнята
з їжею, всмоктується повільніше і максимальної концентрації в крові досягає
через 1,5 - 3 години.
Ефективна терапевтична концентрація для
знеболювального ефекту становить 10 мг/л, для протизапального - 15 мг/л.
Зв’язування з білками плазми становить 99 %. Період напіввиведення - 2 - 2,5
години, при захворюваннях печінки і нирок збільшується до 3,5 годин. Препарат
повільно проникає у порожнину суглоба, але затримується в синовіальній тканині,
утворюючи в ній більші концентрації, ніж у плазмі крові, і повільно виводиться
з неї після відміни препарату. Ібупрофен активно метаболізується у печінці з
утворенням неактивних метаболітів, які елімінуються з сечею у незміненому
вигляді.
Показання для застосування. Препарат рекомендується для лікування
ревматоїдного артриту, деформуючого остеоартрозу, анкілозуючого спондилиту та
при різних формах суглобових і позасуглобових ревматоїдних захворювань.
Препарат також рекомендується для зняття зубного, менструального, головного
болю, при мігрені, невралгії, пропасних станах, симптомах застуди і грипу.
Спосіб застосування та дози. Ібупрофен призначають дорослим і дітям
після 12 років внутрішньо після вживання їжі по 0,2 г 3 - 4 рази на добу. Для
досягнення швидкого лікувального ефекту доза може бути збільшена до 0,4 г 3
рази на день. При досягненні лікувального ефекту добову дозу зменшують до 0,6 -
0,8 г.
Рекомендується першу денну дозу приймати вранці до
їжі (для швидкого всмоктування), запиваючи чаєм, а решту дози - протягом дня
після їжі (для більш поступового всмоктування).
Не приймати більше 6 таблеток протягом 24 годин. Не
повторювати прийом частіше ніж через 4 години.
Побiчна дiя. Звичайно препарат переноситься добре, в
окремих випадках можливі гастралгія, печія, нудота, блювання, метеоризм,
головний біль, шкірні алергійні реакції. У деяких ослаблених хворих можливі
шлунково-кишкові кровотечі, бронхоспазм. В окремих випадках можуть виникнути
порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз). В
поодиноких випадках – порушення функції зору (порушення сприймання кольорів,
скотома, амбліопія).
При появі побічних ефектів необхідно негайно
припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.
Протипоказання. Гіперчутливість до препарату, гостра виразка шлунка
та 12-палої кишки, третій триместр вагітності.
Не призначати дітям віком до 12 років без
консультації лікаря.
Передозування. Симптоми передозування: розлади центральної нервової
системи, такі як головний біль, запаморочення, загальмованість, втрата
свідомості, а також біль у животі, нудота, блювання. Крім того, можуть
з’являтися гіпотензія, пригнічення дихання та ціаноз. Спеціального антидоту
немає.
Особливостi застосування. Необхідно дотримуватись обережності при призначенні
препарату особам з виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки в анамнезі, при
гастритах, ентеритах, колітах, хронічних гепатитах, цирозі печінки, порушеннях
функції нирок. Потрібний регулярний контроль функції нирок, клінічне і
біохімічне дослідження крові. В поодиноких випадках розладу зору потрібно
терміново припинити застосування препарату.
З великою обережністю призначають препарат в період
годування груддю.
Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами. При одночасному застосуванні з дигоксином,
дифеніном, препаратами літію ібупрофен може змінювати концентрацію зазначених
препаратів. Ібупрофен зменшує дію сечогінних та антигіпертензивних засобів. При
одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками може розвиватися
гіперкаліємія. При прийомі ібупрофену з глюкокортикоїдами та іншими
нестероїдними протизапальними засобами підвищується ризик побічних ефектів з
боку шлунково-кишкового тракту. Ібупрофен може збільшити концентрацію і
токсичну дію на організм метотрексату.
Взаємодія ібупрофену з непрямими коагулянтами і
пероральними цукрознижувальними засобами не виявлена, проте при одночасному
застосуванні необхідний регулярний контроль за вмістом глюкози і величиною
протромбінового індексу.
Одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти знижує рівень
ібупрофену в плазмі крові.
Умови та термiн зберiгання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому,
захищеному від світла місці, при температурі не вище 250 С. Термін
придатності - 3 роки.
