ФАМОТИДИН 20–CЛ

(FAMOTIDIN® 20–SL)

ФАМОТИДИН 40–CЛ

(FAMOTIDIN® 40–SL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: famotidin; [1-аміно-3-[[[2-[(діамінометилен)-аміно]-4 тіазоліл]метил]тіо]пропіліден]сульфамід;

основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі таблетки з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою;

склад: 1 таблетка містить фамотидину 20 або 40 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, полівідон К 30, гідратований кремнезем, натрієва сіль кроскармелози, магнію стеарат, гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид Е 171, тальк.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Код АТС А02ВА03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Фамотидин пригнічує секрецію, обмежує вміст соляної кислоти і травного ферменту пепсину в шлунку. Завдяки цьому шлунок та дванадцятипала кишка захищаються від впливу агресивних факторів, що спричиняють розвиток і прогресування виразкової хвороби.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо пік концентрації фамотидину в сироватці крові досягається через 1 – 3,5 год. Біологічна доступність – близько 43%. Прийом їжі біологічну доступність принципово не змінює. Об’єм розподілу – 1,2 л/кг. Фамотидин розподіляється головним чином у тканині травного тракту, нирок, печінки, підшлункової залози та підщелепних залоз. З білками сироватки крові зв’язується мало (близько 20%), період напіввиведення становить 3 години, однак дія (фармакологічні ефекти) триває довше. У незмінному вигляді виводиться 20 – 40%, частково – у вигляді неактивних S-оксидних метаболітів шляхом клубочкової фільтрації та тубулярної секреції сечі, частково – з випорожненнями.

Показання для застосування. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; стани, що вимагають пригнічення секреції шлункового соку (рефлюкс-езофагіт, шлункові кровотечі); підвищене виділення шлункового соку, наприклад, при ульцерогенній аденомі підшлункової залози (синдром Золлінгера-Еллісона); профілактика рецидиву виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки; профілактика ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту на фоні прийому нестероїдних протизапальних засобів.

Спосіб застосування та дози. Таблетки приймають під час їди або незалежно від прийому їди, запивають достатньою кількістю рідини.

Точна доза і тривалість лікування препаратом залежить від тяжкості та перебігу хвороби.

При виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, звичайно, призначають по 1 таблетці Фамотидину 40-СЛ або по 2 таблетки Фамотидину 20-СЛ в один прийом на добу, ввечері або перед сном. Тривалість курсу лікування, залежно від необхідності – 4 – 8 тижнів; при виразці шлунка, як правило, доти, доки лікар не встановить інструментальними методами рубцювання виразки. Після досягнення терапевтичного ефекту протягом 7 – 10 днів приймають половинну дозу препарату.

При підвищеній секреції шлункового соку (ульцерогенна аденома підшлункової залози) початкова доза – 1 таблетка Фамотидину 20-СЛ кожних 6 годин, потім лікар може коригувати дозування – при необхідності до 480 мг на добу. Препарат при цьому показанні приймають тривало, інколи до 1 року.

При пептичному езофагіті звичайно приймають по 1 таблетці Фамотидину 20-СЛ двічі на добу, вранці і ввечері, впродовж 6 – 12 тижнів.

Для профілактики рецидивів якогось із вищенаведених захворювань призначають по 1 таблетці Фамотидину 20-СЛ один раз на добу, перед сном.

Хворим із розладами функції нирок, залежно від тяжкості захворювання, слід коригувати дозу. Звичайно призначають 1 таблетку Фамотидину 20-СЛ один раз на добу.

Побічна дія. Препарат, як правило, переноситься добре. В окремих випадках можливі головний біль, стомлюваність, діарея, сухість у роті, болі в м’язах, суглобах, холестатична жовтяниця, алопеція; інколи – запор, нудота, блювання, метеоризм, відсутність апетиту, висипання на шкірі, бронхоспазм, пропасниця, у виняткових випадках після прийому великих доз – серцева слабкість, уповільнення серцевого ритму, зрідка аритмії. Дуже рідко – агранулоцитоз, панцитопенія, мінопенія, тромбоцитопенія, збільшення в крові трансаміназ.

Протипоказання. Підвищена чутливість до фамотидину (трапляється рідко), період вагітності та лактації, дитячий вік до 14 років.

Передозування. Симптоми передозування не відзначалися і невідомі.

Особливості застосування. До початку лікування хворого з виразковою хворобою шлунка чи дванадцятипалої кишки слід пересвідчитися в її доброякісності, оскільки препарат може замаскувати картину при раку шлунка. З обережністю застосовувати в пацієнтів з порушеннями функції нирок і печінки.

Дозу препарату слід коригувати пацієнтам з порушеннями функції нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарат може зменшувати активність ліків, дія яких залежить від кислотності шлункового вмісту, наприклад з активною речовиною сукральфат. Це стосується пробенициду, який інгібує ниркову канальцеву екскрецію фамотидину, можливе збільшення максимальної концентрації фамотидину в плазмі крові, зменшення ниркового кліренса.

Інтервал між прийомом фамотидину та антацидів повинен бути не меншим за 1 годину (зменшується всмоктування фамотидину та його біодоступність).

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С. Термін придатності – 4 роки.